Через воду він проводить, А сам з місця вік не сходить. (Міст) | По полю ходить, жне, косить, Зерно молотить, хліба не просить. (Комбайн) |
| * * * Хоч не літак, а крилатий, Без крил не може працювати. (Вітряк) | * * * Знизу клин Зверху млин. Тече вода А їй не біда. (Парасолька) |
| * * * І червона, й соковита, Та гірка вона все літо. Припече мороз – вона Стала добра й смачна. (Калина) | * * * Кавунчики дрібненькі, Смугасті та кисленькі, У колючки вбралися І кущиком назвалися. (Аґрус) |
| * * * Мов маленький м’ячик, Висить, а не скаче, Рум’яне, гладеньке, На смак солоденьке. (Яблуко) | * * * Торох, торох, Розсипався горох. Почало світати – Нема що збирати. (Зірки) |
| * * * Дерев’яний та довгенький, Маю носик я гостренький. На білому слід лишаю, Усіх діток потішаю. (Олівець) | * * * Ухопився за дріт, Покотився у світ, Потяг близняток Цілий десяток. (Електровоз) |
| * * * Коли хочеш ти читати, То повинен мене знати, А коли мене не знаєш, То нічого не вчитаєш. (Абетка) | * * * З небесної діжки Крижані горішки На землю упали, Шкоди нам завдали. (Град) |
| * * * Спритний майстер у стрибках: На деревах, по гілках. Вся руда, пухнастий хвіст, Рідний дім для неї – ліс. (Білка) | * * * На городі нога стоїть, На нозі голова висить. Куди сонце повертається, Туди голова нахиляється. (Соняшник) |
| * * * З небокраю, з-за діброви, Вийшли воли чорноброві: Принесли водиці дзбан, Полили і ліс, і лан. (Хмари) | * * * Не ставок і не ріка, Мох росте і осока. Там земля - неначе тісто, Що воно за дивне місце? (Болото) |
| * * * Квітка пишна, квітка гожа, На троянду трішки схожа. На кущах вона зростає. Хто із вас цю квітку знає? (Шипшина) | * * * Живим зерном народжений, Живу я на землі. Щодня рум’яним сонечком Я сходжу на столі. (Хліб) |
* * * У нашої бабусі Сидить дід в кожусі, Проти печі гріється, Без води умиється. (Кіт) | * * * Прийшла кума із довгим віником На бесіду із нашим півником, Схопила півня на обід Та й замела мітлою слід. (Лисиця) |
| * * * Найрідніша, наймиліша, Всіх вона нас пестить, тішить, Завжди скрізь буває з нами. Відгадайте, хто це?.. (Мама) | * * * Олена зелена, Не сіяна, не саджена, Хто доторкнеться, Той обпечеться. (Кропива) |
| * * * Уночі гуляє, А вдень спочиває, Має круглі очі, Бачить серед ночі. (Сова) | * * * Хоч я і страшнуватий, Ось палиця в руці, Та як мені прогнати Від проса горобців? (Опудало) |
| * * * Він скрізь: у полі і в саду, А в дім не попаде, І я тоді лиш з дому йду, Коли вже він не йде. (Дощ) | * * * Цвіте синьо, лист зелений Квітник прикрашає Хоч мороз усе побив – Його не займає. (Барвінок) |
| * * * Сонечко в траві зійшло, Усміхнулось, розцвіло, Згодом стало біле-біле І за вітром полетіло. (Кульбаба) | * * * Ніде не купиш, На вагах не зважиш, Сам здобуваєш, У комору складаєш. (Знання) |
| * * * Неначе паровоз, гуде, Шумить, кипить, і пара йде, Смачний заварює нам чай. Хто ж він такий? От відгадай. (Чайник) | * * * Стоїть собі літечком На городі тіточка, Світлокоса, білочуба, а на ній зелена шуба. (Кукурудза) |
| * * * У лісі зростав, У столяра побував, В кімнаті оселився, Полотном укрився. (Стіл) | * * * Хто завжди правду каже? Який є, таким покаже, І без слів про все рас скаже. На нього дивишся, а себе бачиш. (Дзеркало) |
| * * * Я порою дощовою – Наче дах над головою. При собі мене тримають, А як дощ пройде – складають. (Парасолька) | * * * У носатого Івана Одежина дерев’яна. Він у чистім полі ходить І по ньому носом водить. Не стрижений, не чесаний – Гострим ножем зетесаний. (Олівець) |
| * * * В полі жовті промінчата Шелестять, немов зайчата, А вусаті ж їхні віти! Що це, друзі? Мабуть… (Жито) | * * * Хто крилатий, гарний, гожий, На красиву квітку схожий, Має довгий хоботок, П’є нектар ним із квіток? (Метелик) |
* * * У бабине літо Легке срібне сито, Не руками ткане, Летить ось над нами. Що ж це, дитинко? Це - … (Павутинка) | * * * Його пожива – це листочки, Домівка – деревце чи кущ. З’являється що травня точно Поважний, симпатичний … (Хрущ) |
| * * * Якщо руки ваші в ваксі, Якщо на ніс сіли клякси, Хто тоді ваш перший друг, Змиє бруд з лиця і рук? (Вода) | * * * Щось у небі синім - блим! Розкотився в небі грім Та гуркоче вдалині. Що за дивні ці вогні? (Блискавка) |
| * * * Дуже я потрібна всім: І великим, і малим. Всіх я розуму учу, А сама завжди мовчу. (Книга) | * * * Спробуй, друже, відгадати, Що за стрій у небесах: Чи клубки пухкої вати, Чи то пір’я з крупних птах, Чи біжить овець отара? Ні, пливуть це білі … (Хмари) |
| * * * Триколісний друг у мене, Має він кермо зелене. Ще сидіння та педалі… Певно, ви його впізнали? (Велосипед) | * * * Всюди проживають, По шість ножок моють, Можуть мати й крила. Але це – не пташки. Дітки, відгадали? Звісно, це - … (Комашки) |
| * * * Ледь помітний він, маленький… То квадратний, то кругленький… Як його ти відірвеш, То штани не застібнеш… (Ґудзик) | * * * Що за жучок це – яскравий, моторний, Спинка червона у крапочку чорну, Сам симпатичний, хоча і маленький, Гарний на вроду він та веселенький. (Сонечко) |
| * * * Над глибокою рікою Вигнув спину він дугою. Всі по ньому їдуть, Всі по ньому йдуть, А з собою не беруть. (Міст) | * * * До дітей на кожне свято Просять в гості завітати, Бо солодкий і смачний. Здогадались, хто такий? (Торт) |
* * * Щоб мені кудись дійти, Треба всю її пройти. Бере початок від порога Далека чи близька… (Дорога) | * * * Кружляють в повітрі маленькі пушинки, Легенькі та білі, неначе сніжинки; Дивуються дуже дорослі і діти: Де ж міг раптом взятися сніг серед літа? (Тополиний пух) |
Немає коментарів:
Дописати коментар