Не хочу і не буду

Про кризу трьох років багато написано. Всі про нього чули, морально до нього підготовлені. А їй, кризі, все одно вдається "підкрастись" непомітно. Особливо,коли батьки виховують першу дитину. Спершу навіть не звертаєш уваги, що завжди такий пречудовий і слухняний малюк почав трохи більше вередувати. Іноді неадекватно реагувати на вчинки і слова дорослих. Починає незвично вести себе в звичайних ситуаціях. Списуючи все на те, що малюк занадто розпещений, намагаєшся посилити виховний вплив. І тут з подивом розумієш, що ні старі перевірені виховні заходи, ні нові на нього не діють. Ні батіг, ні пряник - взагалі нічого.
Ситуація з дня на день тільки посилюється - дитину як підмінили. Нескінченні "хочу - не хочу", "буду - не буду". Істерики на порожньому місці, вічне "ні" на будь-яку пропозицію, безкомпромісність і впертість. І тут ви починаєте розуміти, що це та сама криза!

Казка про веселий язичок

Особливого значення у ранньому віці набуває мовлення, коли воно виникає, разом з ним починає розвиватися психіка дитини.Сприятливий емоційний фон створюють вправи типу «Пригоди веселого Язичка». Процес розвитку артикуляційної моторики протікає активніше, швидше, подолання труднощів відбувається легше. Розроблений матеріал з тренування і розвитку рухів мовного апарату, відчуття від рухів органів артикуляції подається дітям у вигляді казок, веселих пригод, що робить заняття цікавими, захоплюючими, емоційними. Саме тому в нашій бібіліотеці  у рамках міні-проекту "Розвивайко" для дітей віком від 3 до 5 років, що діє при клубі "Родинна світлиця" було проведено чергове заняття під назвою «Казка про Веселий  язичок»

 

Казка про Веселий  язичок

Жив собі Веселий Язичок. А в тебе є язичок? Покажи. У Веселого язичка був будиночок. Що це за будиночок? Здогадався? Це рот. У кожному будиночку є дверці. І в цього будиночка також є дверці і не одні. Перші дверці- губи. Другі дверці – зуби.

Одного разу захотілося Веселому Язичку подивитися на сонечко і подихати свіжим повітрям.

Спочатку відкрилася перша дверцята. Покажи, як вона відкрилася. Та так і залишилася стояти відкритою. Не зачиняй першу дверку, поки я не скажу. (У нормі дитина може утримувати таке положення 5-6 секунд без посмикувань, поштовхів, куточки губ розтягнуті симетрично).

Мами колискова- ніжний голос, солодкі слова,
послухай їх сину і доню мала.....

 

 

"Пограємось у скульпторів"

Коли ми чуємо слово «ліпка», то уявляємо собі цілісну скульптуру і не розуміємо: ну як можна пропонувати уроки ліпки дітям у 3 роки?  Ще й як можна!  За старими програмами виховання у дитячому садку ліпити можна було з дітками, яким вже виповнилося 3 роки.

В якості першого матеріалу для уроків ліплення краще використовувати  солоне тісто . Воно повинне бути кольоровим і пластичним, інакше дитині буде некомфортно з ним гратися і вона швидко втратить інтерес .

Ось перші прийоми роботи з тістом для дітей від 1 року до 1,5 .

-          Тісто можна відривати маленькими або великими кусками;

-          Тісто  відривати і зразу прикріпляти на пластиковий піднос для ліплення. Навчити дитину робити це-спочатку великим пальцем,  а через декілька занять  всіма іншими пальцями;

-          По тісту можна хлопати, від чого воно міняє свою форму;

-          Тісто можна розмазувати по картону;                               

Якщо ви освоїли ці прийоми, то можна приступати  до більш складніших:

-          Формувати кульки;

-          Маленькі «ковбаски» - короткі і довгі, грубі і тонкі;

-          Вчитися наліплювати маленькі кусочки тіста один на одний, щоб утворилась  гірка.

Малюка в віці 3 років можна вчити в декількох напрямках:

      Продовжувати розвивати навики ліпки дрібних деталей, наприклад  з  ковбаски зробити  моркву;

      Вчити працювати стекою - різати, наносити полоски, робити узори;

      Для створення цілісної фігурки навчити витягувати з кульки носик, хвостик.

 

Щоб уроки ліплення були максимально корисними, в процесі гри активно спілкуйтеся з малюком, пропонуйте вирішувати цікаві і доступні завдання.Наприклад,як  розмовляє свинка, корівка, котик. Нехай  малюк повторяє за вами склади «му», «хрю», «мяу».

Логопедичні вправи: надути щічки, як хом’ячок; посопіти носиком, як їжачок, висунти язичок, як лисичка.

Дитяча творчість відрізняється від дорослої спрямованістю дитини на сам процес,  а не на результат . Отож, батьки, ваше завдання зробити так, щоб ваш малюк не просто ліпив , а ще й розвивався  естетично.

«Все прекрасне, що існує в навколишньому світі і створене людиною для інших людей, повинно доторкнутися до серця дитини і облагородити його». – В.Сухомлинський.

Джерело: Рагозіна В. Играем в плстилиновые пятнашки.// Мама и я.- 2014.- №2.- с.54

28 лютого 2014 р. в Центральній дитячій бібіліотеці було проведено чергове заняття  у рамках міні-проекту "Розвивайко" для дітей віком від 3 до 5 років,що діє при клубі "Родинна світлиця". Тема заняття "Вироби з солоного тіста".

Ліплення з солоного тіста - захоплююче заняття, яке здатне доставити масу задоволення маленьким непосидам. Солоне тісто - чудовий піддатливий матеріал, з якого можна виготовити масу цікавих виробів. Тістопластика під силу абсолютно кожному, тим більше що ця техніка не вимагає наявності будь-яких унікальних здібностей і дорогих матеріалів. Якщо задатися метою, все необхідне можна відшукати, не виходячи з дому. Для діток виготовлення виробів із солоного тіста стане не тільки цікавим, але ще і дуже корисним заняттям, оскільки дрібна моторика рук безпосередньо пов'язана з розвитком мови, мислення, уваги, уяви, зорової і рухової пам'яті, а будь-яке спільна творчість зближує.

 

 

 

Чи правильно говорить ваш малюк

Формування мовлення малюка найактивніше відбувається у дошкільному віці.  Тому в цей час батькам особливо варто слідкувати за тим, щоб дитина опановувала навички і вміння правильно говорити. Дефекти мовлення треба виправляти якомога раніше, аби уникнути проблемив майбутньому. У питанні, як вчасно розпізнати проблеми з „неслухняним язичком", вам допоможуть поради від логопедів і лікарів.
Психологи виділяють загалом два типи дітей відповідно до розвитку мовлення: „балакуни  та „мовчуни".

Перший тип дуже активний, комунікабельний. Такі малюки постійно люблять щось розповідати, запитувати і легко адаптуються до нових умов. „Балакуни" зазвичай раніше за інших своїх однолітків починають говорити.

„Мовчуни", за словами психологів, більш схильні до споглядання. Вони починають говорити пізніше, але їхнє мовлення майже завжди чітке і без дефектів. Головне для таких малюків, щоб їх слухали та розуміли, тому батьки мають бути особливо уважними до слів дітей цього типу.
Визначення, до якого саме типу - „балакунів" чи „мовчунів" - належить ваша дитина, допоможе виробити оптимальну модель поведінки у процесі спілкування з малюком. Однак якщо у 2-3 роки дитина не заговорила, варто звернутися до логопеда.
Основними тривожними дзвіночками для прийняття цього рішення можуть стати такі підстави:
1. Малюк плутає звуки. Дитина неправильно вимовляє слова: переставляє їх, замінює одні звуки іншими. Скористайтеся невеличким тестом для більшої певності: зробіть так, аби малюк
не бачив ваших губ, і запропонуйте йому повторити за вами деякі слова. Обирайте слова, де чергуються голосні та приголосні: „песик", „телефон", „будинок"... Якщо дитина легко повторює їх, вам не варто хвилюватися.
Систематичні помилки можуть свідчити про порушення звукового сприймання. Це означає, що малюк не розрізняє схожих звуків і не може запам'ятати слова, які важко вимовляти. У такому разі логопед допоможе вирішити проблему.

2.  Говорить у ніс. Таке порушення має насторожити батьків. Причина може бути в аденоїдах. Але якщо лікар-отоларинголог (ЛОР) не виявив порушення, це може свідчити про неузгодженість роботи артикуляційного апарату і носоглотки. Виявити це легко, такий звук виникає, коли дитина говорить і не дихає носом. Піднесіть до обличчя малюка дзеркало і попросіть щось сказати. Якщо поверхня дзеркала запотіває лише біля рота, необхідно звернутися до спеціаліста.

3.  Розтягує голосний. Малюк нормально вимовляє звуки, але голосні тягне (чимось схоже на заїкання). Якщо така вимова з'явилася після стресу, необхідно відразу звернутися до лікарі За відсутності стресового фактора причиною такої вимови може бути копіювання малюком когось авторитетного для нього (героя мультфільму, близьких людей). Серйозно поставтеся до цього, адже копіювання згодом може перерости у звичку і спричинити серйозний дефект мовлення.