Ситуація з дня на день тільки посилюється - дитину як підмінили. Нескінченні "хочу - не хочу", "буду - не буду". Істерики на порожньому місці, вічне "ні" на будь-яку пропозицію, безкомпромісність і впертість. І тут ви починаєте розуміти, що це та сама криза!
Вона може початися і в 2,5 роки, а може, і в 3,5. Приблизно в цей час у дітей формується самосвідомість, і саме ця причина стає основою кризи, що насувається. Спілкуватися з ними стає складніше. Чим більш суворо ви будете вести себе з дитиною, тим нестерпнішою і впертішою вона буде ставати. Найнебезпечнішим є варіант, коли дорослі б'ють дітей, припускаючи, що тим самим викладають їм хороший урок слухняності. Ефект досягнутий: мама і тато в цій сутичці перемогли. Але дитина, не змирившись із роллю переможеного, прагнутиме здобути її над однолітками. Він може стати задиракою і забіякою.
Суворим батькам слід мати на увазі, що в три роки відбувається становлення особистості. Не варто постійно нав'язувати свою думку. Цим ви пригнічуєте прагнення дитини виділитися і зайняти своє місце в навколишньому світі. Не треба "ламати" особистість у самому початку її розвитку. Підросли дітки, починають вимагати поваги до себе, своїм намірів та волі. Впертістю вони намагаються нам показати, що ця воля в них є. Заодно відчувають наш характер і знаходять у ньому слабкі місця,для того, щоб користуватися ними при відстоюванні своєї незалежності. Своєю впертістю вони нас постійно перевіряють. Їх улюбленими словами стають "ні", "не хочу" і "не буду". Що не запропонуй, що не спитай - перша реакція буде "ні". Тому що це пропозиція виходить саме від вас, батьків. Як тут не вийти із себе?!
Але погляньте на це з іншого боку. Ви теж часто говорите йому "ні". Солодкого не можна, грати в футбол в квартирі теж не можна, машинку не купуєте і мультики не включаєте. І він починає копіювати батьків. Малюк дорослішає і усвідомлює, що він - така ж людина, як і інші. І ніякої нерівності, начебто ти - маленький, а я - великий, він вже не потерпить.
Чому діти не слухаються? Бо не розуміють, чому потрібно робити саме так, як вимагає мама. Вони не розуміють багатьох елементарних речей, які зрозумілі будь-якій дорослій людині. У них ще немає логічного мислення. Ну як триліткам пояснити, чому йому треба йти в садочок, якщо йому сьогодні йти туди зовсім не хочеться? І чому мама не купує йому машинку, яку він так сильно хоче? До того ж вони не можуть відразу сприйняти інформацію. Її потрібно повторити кілька разів, щоб вони нарешті її осмислили і зробили для себе якісь висновки.
Батькам цей нелегкий період треба постаратися пережити з найменшими втратами. Найрозумнішим в цій ситуації буде не сприймати все, що відбувається всерйоз, проявити гнучкість і терпіння. Йти на поводу у капризулі не варто, але там де можна безболісно поступитися, постарайтеся не нагнітати ситуацію своєю принциповістю.
Хоче бути самостійним - нехай буде. І ви не втручайтеся в його справи, поки він не попросить. Не може застебнути гудзик на кофтині, пихкає, злиться на свої невмілі пальці - ви не втручайтеся. Він все одно не оцінить і, швидше за все, розсердиться на вас ще більше. Як одягнеться, так і одягнеться. Неправильно натягне колготи - скажіть: "переберися, будь ласка". Погано застебне курточку - вкажіть на помилку і попросіть виправити. І так у всьому. Грайте за його правилами. Прийшовши додому, попросіть його знайти ваші тапочки. Або віднести на кухню посуд, витерти ганчіркою стіл після їжі. Залучіть дитину до прибирання квартири. Якщо у нього щось не вийде - запропонуйте допомогу. І нехай вчиться.
Немає коментарів:
Дописати коментар